Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.
«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно» – писав великий педагог Ш. Амонашвілі. Шкільне життя – лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини.
І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості.
Для української ментальності характерним є прагнення зробити дитину щасливою в родинному, професійному, громадському та державному житті, тобто в життєтворчості. Отож, свою виховну діяльність треба спрямовувати на співдіяльність дітей, їхніх сімей та дорослих із формуванням таких життєвих компетентностей, які нададуть кожному учневі можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать комфортне життя в соціумі. Актуальність такої виховної системи класу визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного учня на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих.
Творча співпраця, співдіяльність батьків, дітей і вчителів позитивно впливає на розвиток класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого ставлення до товаришів, любові до рідної землі й усього прекрасного. Завдяки цьому у дітей формується громадянська позиція, усвідомлення себе як особистості, почуття національної гордості, причетності до країни та її національних святинь.
Найціннішим скарбом прогресивного суспільства в період розвитку сучасних технологій є молоде покоління. Сьогодні ліцей відповідає за формування здорової особистості та розвиток життєвих компетенцій учнів на основі впровадження інноваційних педагогічних технологій.
Шкільний вік – це пора інтенсивного становлення особистості, становлення свідомого "Я". В цей період у дитини закладаються якості, які потім усе життя визначатимуть її світосприймання, характер мислення, творчі здібності, вчинки, поведінку. Сьогодні випускник ліцею повинен бути фізично, психічно, соціально, морально здоровою особистістю з високим рівнем громадянської відповідальності, яка готова до самостійного вибору власного шляху в житті та компетентним в усіх сферах діяльності, щоб вміти вирішувати глобальні завдання, які ставить перед ним інформаційне суспільство ХХІ століття. Державі потрібна ініціативна, креативна й конкурентноздатна особистість, яка здатна до саморозвитку, має бажання та спроможність реалізувати себе творчо.
Забезпечити здобуття учнями ключових компетентностей, необхідних для самостійного життя, виконання професійних та соціальних функцій.
Формувати в учнів гнучкість, мобільність, конкурентоздатність, уміння інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці.
Виховувати в учнів уміння включатися в систему людських взаємостосунків; самостійно, творчо мислити, правильно сприймати, виважено, адекватно та принципово оцінювати себе та стосунки між людьми.
Вчити учнів використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем; цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави; генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність.
Вчити учнів здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.
Формувати в учнів бережливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності.
Створювати умови для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності учнів ліцею.
Формувати систему гуманізованих суб'єкт-суб'єктних взаємодій між учасниками навчально-виховного процесу.
Вчити учнів орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечностей і неоднозначних цінностей.
Розвивати вміння будувати відносити з іншими людьми, природою, суспільством і разом з тим творити себе самого.
Формувати здатність до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.
Вчити визначати життєве кредо та життєвий стиль.
Місія ліцею − навчити дитину жити і співпрацювати зі своїм життям, виховати з неї людину, здатну створити своє життя.
